Mnoho cizinců a cizinek žijících v Brně má zájem objevovat českou kulturu hlouběji, reagovat na ni a dokonce se na ní i podílet – stejně jako rodilé Češky a Češi. S oporou projektu Brno poetické (www.brnopoeticke.cz) a několika setkání s literáty chceme povzbudit jejich zájem o poezii spojenou s Brnem a případně i jejich vlastní tvůrčí ambice. Vyzýváme cizince i našince žijící v Brně, aby sepsali krátké poetické útvary na téma “poezie Brna” – lyrická próza / báseň / haiku / variace na lidovou píseň.
Svá díla prosím posílejte Evě: kalicinska@spolekvesna.cz

ခမ်းနားခြင်း တစ်ခုက မြို့ရဲ့အင်္ဂါ ရပ်တွေထဲ အများနဲ့မတူ တမူထူးနေတာက ကမ္ဘာတလွှား ဒုက္ခသည်များ ကို ကယ်တင်ထားနေစရာ စခန်း မဝေးနီးတော့ သူဟာမြို့ထက်စာရင်လူသားပိုပြီသတယ်မဟုတ်လား

Min Soe, Barma

Brno, borgarsmoggur,
Fáránlegar sögur þróast, en samt,
Vingjarnleg hjörtu slá sterkt.

Iva Liberta

Місто, в якому живуть щасливі люди.
Посмішка на лиці, теплі вітання всюди.
Квіти, як діти, всміхаються всім – як люди.
Здається, кінця і краю щастю тому не буде.

Казка брнянська-вона усюди!
Кожен будинок то є неабияке чудо.
Будинок з нарцисами, а там є будинки з півнями!
Ходять тут люди цілими днями.

І в кожній вулиці є закодоване щастя.
Витончена архітектура та історична назва.
Брно – то не просто красиве місто.
Тут аромати їдла з дуже доброго тіста.

Хочеш поринути у мрійні спогади свого дитинства?
Можеш пройтися Шпілбергом, що височіє над містом.
Тут ти відчуєш, можливо, себе королевою.
Або Попелюшкою, з витонченими манерами.

В місці чудовому живуть просто чудові люди.
Брно незвичайне – це знають усі і всюди.
Місто, в якому живуть щасливі люди
Посмішка на лиці, теплі вітання всюди.

Valentina Hmarska

Brno 

A tall bronze horse witnesses the steely circulatory system below 
The patient movement of a perpetual calendar of trams 

A haven suitable for those wounded by destiny 

A man gazes at the pavement searching seedlings of hope 
Stares at the sky looking for shelter to keep his dreams from barren territories 
Healed up by faith he gathers a curious collection of tears and in his hands carries a rosary of smiles 

He finds a kingdom of signatures on a desert of white papers engraved with indecipherable footprints of unlikely ants 

Church bells reminds him of beyond despite the majestic city.

José Luis Blanco Torres. 2024

Židovský hřbitov

Zůstala jenom jména na náhrobcích
a sem tam podobenka dítěte. 
Světlo, co se prohání v uličkách,
bez nároku na pravdu.

Zůstala jenom jména na náhrobcích 
A větve tisu prorostly přes zeď
aby vykřičely do ticha,
že utrpení nezobrazíš
Na většině území Česka napadl sníh. 

Martina Dobrovolná

Než by noc vyrojila zlatý 
úl 
nad sady večerů
spočinul bych pod 
rozkvetlou třešní 
která voněla 
Moravském
pozorujice hrozny
pijáků 
za Jakubem
 nasávám vůni letní noci 
brněnských ulic 
s hedvábnými šosy 

Za svitu lamp
vracím se kolem 
žárovek od Edisona
z otevřeného okna 
slyším hlasy konečně jsem doma

  Iva Orsillo Gajdošíková

RŮŽE PRO BRNO

Krásné růže v zážitků zahradě
kvetou stále v městě všech mých snů…
Objevuji zajímavosti na hradě 
Špilberk – náplní je v Brně prvních mých dnů.

Dějin duch ve městě starém dýchá,
pohledy láká Petra a Pavla chrám,
slavná katedrála – Brna pýcha 
v kytici památek – drahokam.

Stará radnice – nejstarší v městě stavba,
brání průjezd tam zelený brněnský drak.
V pověstech a mýtech ukryta je pravda,
město má nejstarší heraldický znak.

V labyrintu starých ulic města 
mnozí vzácnost jejich objeví,
zajímává místa nám ukáže cesta,
které historii vypoví.

Zde kostelů nádherné klenoty,
každé duši dají zvláštní dar, 
že povědomí života a hodnoty
časem se obrátí v prach a zmar.

Tohle město je mým osudem laskavým
zde je domov můj, rodina, moje já…
život mění někdy naše sny a představy,
všechno je pak tak, jak býti má…

Lesja Saša Adamová

DJ Alex G. „Jen na Brněnsku“ (youtube.com) 

Na světe je spousta hezkých měst,
Benátky, Antverpy, Rostock
Nenechám se jimi nikdy unést,
Z Brna su ani ne na krok.

Kde ještě je lidem tak dobře jak tu
Jen na Brněnsku,
Kde každý pocítí nádhernou krásu,
Jen na Brněnsku,
I Špilberk, i Prygl,
I Svoboďák, Zelňák
Jeho vanoční trhy,
Burčák a svařák jsou sladší než med
Brněnsko je ráj na pohled.

Ach kdepak bych se narodit měl,
Jen na Brněnsku,
A kde tolik dobráků od kosti jsem viděl,
Jen na Brněnsku.

No snad na planetě jsou hezčí města
Brno je nejlepší na světě,
A jeho klidný rytmus života,
I v zimě, na jaře a v létě.
Kde ještě je lidem tak dobře jak tu
Jen na Brněnsku,
Kde kazdý pocítí nádhernou krásu,
Jen na Brněnsku,
I Špilberk, i Prygl,
I Svoboďák, Zelňák
Jeho vanoční trhy,
Burčák a svařák jsou sladší než med
Brněnsko je rájj na pohled.

Ach kdepak bych se narodit měl,
Jen na Brněnsku,
A kde tolik dobráků od kosti jsem viděl,
Jen na Brněnsku,

Kde ještě je lidem tak dobře jak tu
Jen na Brněnsku,
Kde kazdy pocítí nádhernou krásu,
Jen na Brněnsku,
I Špilberk, i Prygl,
I Svoboďák, Zelňák
Jeho vanoční trhy,
Burčák a svařák jsou sladší než med
Brněnsko je ráj na pohled.

Ach kdepak bych se narodit měl,
Jen na Brněnsku,
A kde tolik dobráků od kosti jsem viděl,
Jen na Brněnsku.

Alex Grushchenko

Танок на площі Свободи

Місто у сонці стоїть карнавалом—
Пляц кружеля, закружлявшись у власному сенсі..
Несеться трамвай— скрипить мадриґалом
Для літа, котрого лишилось зовсім на денці.
Почуття барокко захоплює зразу—
Хочеться також кружляти у танці…
Вже випивши, тягнешся з площі Моравської
На площу Домініканську…
Достоту плащ флорентійца—
І дзвониш у двері своїй Беатріче…
Випивши склянку моравського вИна,
Абож вина? Хоч яка в тім різниця…
Брно, як Равена, хоч думаєш, що у Флоренції,
Здається не Чехія це, а Італія…
Все не в попад— карнавал у Венеції,
Обіймаєш по п’яні вежі жіночну талію…
Геракл позира на нас з-під каптуру—
Редута синіє, змагаючись з небом…
А ми несемося, немов в партиртитурі
Хтось зазначив за темп шалене ’престо’.
Ось так і кружляєм у п’яному танці—
Ера вмістила і лютню, і пепсі.
Ми тут з різних часі немов попаданці—
Вдягнені в джинси коханці часів Ренесансу.
Злизавши кохання, неначе цукор,
Язиками ранячись об губи іншого
Проводжаємо вечір під колір салюту,
Серця з’їдаючи, мов стиглі вишні…
Стоїмо так з тобою поміж карнавалу
І я не здогадуюсь, що поряд зі мною
Тінь моя гострить ножа об бруківочний камінь
Вірна убивця моєї ж подоби.
Вона підкрадеться непомітно до мене
Тихо лезо залишить під пла́щем—
Сховається і усміхнеться,
Поки я спадатиму в позареальну пащу.

І тоді я згадаю ’усе і ’усюди’— І
Беатріче мене поцілує на смерть,
І буде тягнутися синя Редута
До шапок соборів, що схожі на панцирі…
Люди побачать по телеку тіло,
Тоді згадаю, як добре велося—
Бути на площі простим Арлекіном,
Естетом затертих, барочних площей.

***

Був сірий день, мов іній на металі—
І хмари, мов в вазоні у азоті квіти лілії…
Дощило, ніби хтось впустив склотару
З водою в фарбі на бордюр побілений.
Вода стекла і сонце розсвітилось,
Затим порозквітались ліхтарі…
Вже місто голову свою до сну хилило,
А сонце ранилось,
лишаючи сліди на битім склі,
Коли додому бігло босими ногами—
Отак світилися передвечірні вітражі
В червоних хмарах. Із розбитої склотари
На землю падали окислені дощі.
В жотогарячій формі комунальники
Небес ішли додому із роботи в жекеха,
А я ішов по міста вулиці центральній,
Дививсь на вітраж розбитого скла.

***

Ума Турман

Цей день сокирою врубався в мої двері:
Якийсь алкаш афганький із птсром…
Тоді я закурив цигарку із зеленим
Фільтром, та поглянув у вікно.
Усе було, немов в старім кіно.
Рубилися діди у доміно—
Десь гуготіли щось собі трамваї
Й ворони, силуети чорних янголів,
Про щось гуторили в земнім раї…

Звабливо Ума Турман на стіні
Мене звала кудись у потойбічність—
Проб’ється день, ввійду у вічність
З легкого помаху Його сокири у руці.
І буде все пливти кудись… Куди?
Речей порядок непорушно мусить
Зберігатися, і навіть вже тоді,
Коли знесуть униз мене на нарах
Санітари, і смерть брунатними крильми
Змахне, змітаючи зі столу, мов з життя,
Крихти і келихи червоного вина…
І вид на зовні з дерев’яного вікна:
Ворон з дерев, Антоничів-хрущів,
Дідів і доміно, лишаючи, як плями, силуети,
Немов в снігу мисливський слід,
Який віщує нам повернення назад—
Потроху бачиш, як він снігом припадає крізь мережево голих чорних віт…
Неначе люди із забутих фотокарт
І відповідні вулиці давно забутих місць.
Весь фототопос із минулого життя,
Всі фотографії і карти, і маршрути,
Що обрав я навмання,
Тепер лиш сторінки мого життя— Життя того людини-силуета,
Котрого слід вже вітер притрусив…
Йому усе з сокирою скінчилось—
Лише відрижка його вічності
Єдине, що по нім лишилось…
Та ще дзвін леза і квадрат вікна,
А в тім квадраті те саме життя—
Луна трамваїв, доміно дідів,
Ворони на фасадах, янгольня
Незмінно все собі триндить…
Зелені фільтри цигарок димлять—
І те саме, і Ума Турман, і стіна…

Zakhar Rybalko  (ukrajinština)

Unang apak ko palang sa lupaing ‘to,
Alam ko nang magbabago halos lahat ng pananaw ko.
Dating akala ko sobrang yaman ko na sa Asya, ‘yon pala sapat lang sa normal na buhay sa Brno.
Mga pagkaing nakasanayan ko, halos hindi ko makita dito. Kahit sa clima litong lito ang katawan ko.
Buti nalang halos lahat ng taong nakilala ko’y matitino’t disiplinado.
Mag iisang taon na ako sa Hulyo at isa lang ang masasabi ko, tama ang naging desisyon ko tungo sa buhay ng pagbabago.

Stella Magana (Filipíny, jazyk tagalog)

ബർണോ
ചെക്ക് റിപ്പബ്ലിക്ക് രാജ്യത്ത്
തെക്ക് മൊറാവിൻ ദേശത്ത്
ബർണോ എന്ന വലിയ നഗരം
വാസ്തുവിദ്യാ സമ്പന്ന നഗരം
പ്രകൃതിരമണിയ വർണ്ണാഭമായ നഗരം
ശാന്ത സുന്ദര പ്രസന്ന നഗരം
ഞാൻ വസിക്കും നഗ

Sebin Babu Kandathil (Indie, malajálamština)

大都会ではないけれど
歴史がたくさんつまってる

帰ってくるとほっと安心する
あなたもきっと好きになる
ブルノはそんな素敵な街

Mikito Tokuyama (Japonsko)

өглөөнөөс орой хүртэл
Брнод та юу мэдэрч чадах вэ гэж үү…
өөд уруугүй сүлжилдэх трамвай, чулуун гудамжаар
дураараа хувцасласан залуучуудаас загварыг мэдэрч
дурын кафе ресторан танд эртний барилга мэдрэмжтэй  тохижилтоороо тав тухыг мэдрүүлнэ
Слав хоол, Вьетнам шөл, хлебичэк
санаандгүй дуршлыг тань гарцаагүй нөхнө
хэрэв та гярхай бол нямбай гар урлалыг алхам тутамд анзаарна
үзэмжит дундад зууны барилга, сүм, музейг дурдах нь илүүц биз..
энэ бүхний эцэст
назгай байдлаар амтат шар айраг хүртэн
нүүрэнд тань жаргалтай инээмсэглэл тодрох нь гарцаагүй
энэ бол Миний мэдэх Брно.

Ulzijargal Begz (Mongolsko)

Všechno se mění
A jen já stále zůstávám
Srostlá s Brnem
Jinde žít nemohu
I když bych chtěla
Město mě drží jako svou děvku
Omotanou kolem pasu
Všechno se mění
Lidi odchází, přichází
A já stojím na místě
Ustrnulá
Narozená v Brně
Mé nabodnuté srdce na věžích Petrova
Dává rytmus a tep městu
Podívej se tím směrem
Až půjdeš kolem
A vzpomeneš si na mě
A ucítíš, jak i tobě teče v žilách
Moje městská krev

Monika Fischerová

Tohle město 

znám líp než svoje boty 
protože boty se rozpadnou 
a vyhodí

ale město nejde vyhodit

vím, že když vyjdu na vlak ve čtvrt
tak v půl jsem 
v nádražní hale

na každým rohu vyhrabu jednu historku
před hospodou, 
co tam už dávno není

v tomhle městě jsem šel na hodně pohřbů, ale na málo svateb
protože svatby mi připomínají, že já si nikdy nikoho nevzal
že jsem si vzal tohle město 
a s ním spoustu fakt ošklivejch domů a ošklivejch ulic

jako když se přiženíte do rodiny s protivným strýcem
a nejde s tím nic dělat

jako když máte krásnou nevěstu, 
ale ona umí být fakt zlá 
a ještě v šatech, co jí nepadnou

v tomhle městě je okolo železničních pražců 
vysypanej bordel a plesnivý kartonový krabice
a já si v jedný z nich nesu domů nemocný kotě

uslintaný a špinavý 
abych ho umyl
abych měl někoho, kdo je se mnou

protože já nebydlím v tomhle městě
tohle město bydlí ve mně.

Martin Kyšperský

 Arrivederci

Co je to za město 
ve kterém tramvaje staví jen na znamení? 
Co je to za domy 
ve kterých celý den nikdo není? 
Když se koukneš do okna 
uvidíš jen štendry s letním oblečením. 

Co je to za řeku 
bez proudu, bez mostu, bez nábřeží? 
Co je to za přístav 
bez mola, bez lodí, bez volání?
I kdyby se vrátila 
tak tamtudy už nikdy nepoběží.

Arrivederci! 
Z tohodle merče 
nezbude ani prach. 
Noc je jako bělozářka liliová.

Hana Slívová